Всі публікації.

фото В.Тарновського

Власник Качанівки - товариш Гоголя.

Він думає тільки про ту користь, яку можна принести...,
і дитинно відданий цій думці, до того,
що зовсім не турбується про себе, винагороджують його чи ні.
Для нього немає чинів, ні підвищень, ні шанолюбства.
М.В.Гоголь.

Завдяки освіченій та ерудованій підготовці В.В. Тарновський (старший) мав змогу у 1820р. вступити до щойно відкритого в Ніжині елітного навчального закладу – Ліцею вищих наук князя Безбородько і який блискуче закінчив 1826 року.

Вже в роки навчання у Ніжинській гімназії В. В. Тарновський (старший) товаришував із письменником Н. Кукольником (сином померлого першого директора гімназії), Г. Висоцьким, а особливо, з Миколою Гоголем та Петром Рєдкіним, дружні стосунки з якими залишились на все життя. В Ніжині вони разом видавали рукописний журнал, організовували театральні вистави, в яких самі ж були і авторами. Старанного, здібного до наукової діяльності випускника було рекомендовано до вступу в Московський імператорський університет, де закінчив В.Тарновський юридичний факультет, здобувши ступінь кандидата права. Дружні стосунки між Гоголем і Тарновським, з огляду студентів, видавалися дуже дивні. В.Любич-Романович згадує: «…Гоголь був для нас об’єктом забави, гострих насмішок… Гоголь, бувало, то кричав козлом, ходячи по своїй кімнаті, то співав півнем серед ночі, то хрюкав свинею. Він зазначав, що хотів би бути в товаристві свиней, а не людей». За спогадами багатьох викладачів, Гоголь не знав російської граматики, не любив іноземні мови, одним словом він дуже погано вчився. А коли згодом він став письменником, то викладачі Ліцею вищих наук князя Безбородько були здивовані. Тарновський же навпаки, вважав Гоголя талановитою, щирою людиною, яка поважала бідних. Але попри всі дивацтва, у гімназії М.Гоголь ніколи не порушував дисципліну, був чемним, любив книги. Він часто студентам читав свої твори, за що і отримував гостру критику.

-

На довгі роки доля розвела товаришів по гімназії, залишила лиш листування та довгоочікувані зустрічі. Підтвердженням цієї дружби є листи, адресовані М.Гоголем В.В.Тарновському (старшому). Перший лист від 2 жовтня 1833 року Микола Гоголь надіслав Тарновському до Житомира, де той викладав у гімназії. Пише в листі, що йому хочеться все знати про це місто, але «только чтоб это описание не пахло кафедрой. Как у тебя бежит день твой? Домосед ли ты или гость? Какова твоя даже квартира? Я давно не виделся с тобой, должно думать, что все таков, как прежде, хотя ленив, нестерпимо ленив». Друзів об’єднувала любов до історії, а ще бажання викладати історію у Київському університеті св. Володимира. З листів Тарновського Гоголь зрозумів, яке життя вчителя гімназії у Житомирі, тож він намагався перетягти Тарновського до Києва. В листі від 7 серпня 1834 року Гоголь рекомендує В.В.Тарновському звернутися до Максимовича: "Ты скажи ему, что я велел ему- особенно полюбить тебя и стараться перевести тебя в Киев, хотя адъюнктом, потому что киснуть тебе в литовском городе не годиться».

Одночасно М.Гоголь пише листа до Михайла Максимовича, першого ректора Київського університету: «Есть некто, мой соученик, чрезвичайно добрьй малый и очень преданный науке. Он, имея довольно хорошее состояние, решился на странное дело: захотел быть учителем в Житомирской гимназии, из одной только страсти к истории. Фамилия его Тарновский. Нельзя ли его как-нибудь перетащить в университет? Право, мне жаль, если он закиснет в Житомире. Он был после и в Московском университете и там получил кандидата. Узнай его покороче. Ты им будешь доволен».

Максимович не захотів нехтувати дружбою Гоголя запросив В. В.Тарновського до себе адъюнктом на кафедру словесності в Київському університеті. Судячи з документів, відшуканих у фондах Чернігівського історичного музею, Тарновський не погодився пристати на цю пропозицією. А ось дослідник Юрій Хорунжий у своїй роботі «Українські меценати: доброчинність-наша риса» стверджує, зовсім інше, що попечитель Київського навчального округу Бридке не затвердив подання на Тарновського, зроблене Максимовичем, і той продовжив учителювання в Житомирі, доки батькова смерть не примусила його взятися за порядкування у родинному маєтку.

З приводу цього запрошення Гоголь пише Максимовичу:»Тарновський идет по истории, и потому не знаю, согласится ли он переменить предмет, а что касается до его качеств и души, то это такой человек, которого всегда на подхват можно взять. Он добр и свеж чувствами, как дитя, слегка мечтателен и всегда с самоотвержением. Он думает только о той пользе, которую можно принести слушателям, и детски предан этой мысли, до того, что вовсе не заботится о себе, награждают ли его или нет. Для него не существует ни чинов, ни повышений, ни честолюбия. Если бы даже он не имел тех достоинств, которые имеет, то и тогда я бы посоветовал тебя взять его за один характер. Ибо я знаю по опыту, что значит иметь при университете одним больше благородного человека».

-

Весь цей час В.Тарновський плідно працював: писав статті та нотатки про застій промисловості в Полтавській губернії, про засади визначення цінності земель, з питань народонаселення в Російській імперії, видобутку корисних копалин, лісокористування, шовківництва, скотарства, рибальства, вівчарства, конярства, народної освіти, про мануфактурну промисловість, побут українців, проект земського страхування, подільність родин в Україні. Всі ці питання він висвітлював грунтовно й кваліфіковано із залученням фактів, прикладом наукових і власних спостережень. В.В. Тарновського (старшого) з юнацтва цікавила історія українського народу. До нашого часу збереглося дуже мало його записів. Так, у родинному архіві є чернетки В. В. Тарновського «О поэзии русского народа и влиянии Малороссии на русскую поэзию», «Юридический быт Малоросии», «Про малороссийский журнал», «О знахарях», «О малороссийских песнях». Але значний громадський захват мала стаття В. В. Тарновського «О делимости семейств в Малороссии». Статтю було надруковано на сторінках збірника наукових праць Київського університету св. Володимира в Києві.

В слідуючому листі Гоголя до Тарновського відчувається невимушений тон щирих відносин, цікавість в особистому житті:» А что, как твоя женитьба? А я собираюсь крестить маленького крикуна-козленка, который имеет от тебя быть. Пожалуйста, уведоми меня, когда будут крестины».

Найчастіше друзі зустрічалися, коли Гоголь їхав у рідну Василівку на Полтавщині або повертався з неї. В перший візит до Качанівки 1835 року М.Гоголь залишив автограф в альбомі Тарновських. Про інші візити знаємо з листів В.Тарновського (старшого) та його дружини Людмили Володимирівни, яка з теплотою згадує про приїзд Гоголя в листі до сина: «Сегодня мы ожидаем на обед Архиерея, который объезжает свою епархию и обещал быть у нас. Также ожидаем Гоголя, он был уже у нас два раза, а теперь будет опять, ехавши в Одессу. Он друг папин, они вместе воспитывались. Ты верно знаешь, что Гоголь – известный писатель. Помнишь ли ты его сочинение Тараса Бульбу и Ссору Ивана Ивановича с Иваном Никифоровичем. Помнишь, как ты смеялся, когда папа читал Ивана Ивановича. Он и теперь читал нам свое сочинение, которым мы восхищались».

Лист Василя Тарновського до Миколи Гоголя від 10 листопада 1851 року є добрим, яскравим прикладом їхньої дружби: «С нетерпением ожидаем я и жена моя твоего приезда, милый друг Николай Васильевич, и надеемся, что ты заедешь к нам не на часок, а по крайней мере на денек, если не более. Подорожная для тебя давно взята и ожидает тебя в Потоке. Мы с женой начинаем уже мечтать, что ты раздумал ехать в Одессу, проживешь зиму в здешних местах и мы будем иметь много наслаждений. Теперь, кажется, наши предположения разрушились, по крайней мере утешаюсь мыслью, что наша дружба юности, возобновившись в зрелые лета, окрепнет и мы будем жить, как братья. Весь твой В.Тарновский». На жаль, Гоголь нікуди не поїхав, бо відчував себе хворим. Через кілька місяців великого письменника не стало.

Довгий час в родині Тарновських, як пам’ять про М.В.Гоголя, зберігався мініатюрний портрет, який Тарновському подарував кн. С.П.Голіцин (обіймав посаду чернігівського губернатора протягом 1861-1870 років). Є дані техніко-технологічних досліджень, які свідчать, що мініатюра написана на тоненькій пластинці з мамонтової кістки аквареллю та гуашшю. В альбомі «Качанівка» серед почесних гостей присутній автограф Голіцина, який свідчить про те, що останній був знайомий з В.В.Тарновським (старшим).

В Качанівці Гоголь читав повість «Тарас Бульба». На сьогодні на території розкішного качанівського парку росте старезний велетень-дуб, під яким М.В.Гоголь любив посидіти, де висів медальйон з написом: «Місце усамітнення М.В.Гоголя».

Захарченко О.Є., Організатор екскурсій НІКЗ «Качанівка».

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, Буренко, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района